Продаж готелів та елітних квартир. Як живеться у Карлових Варах без росіян

Дрібний дощ падає на колонаду, що межує з річкою Тепла – туристичним центром Карлових Вар. Ранок буднього дня, на вулицях – лише кілька місцевих жителів.

Кілька років тому російська мова тут була широковживаною. «Тут все потихеньку перетворювалося на Росію, всі магазини тощо», – каже жінка середніх років, що поспішає на роботу.

Російську на вулицях міста можна почути й досі, але переважно з вуст українських біженців чи туристів з Ізраїлю.

З моменту вторгнення російських військ в Україну у лютому громадянам Російської Федерації дуже важко потрапити до Карлових Вар, тому вони масово позбуваються своїх квартир і будинків.

Аналітик з питань нерухомості Іван Жікеш, який все життя прожив і працював у курортному містечку на заході Чехії, вважає, що 80 відсотків історичних будівель тут придбали вихідці з пострадянських країн.

За його словами, назвати точну цифру складно – багато будинків належать компаніям, що базуються в Чехії, проте структура власності часто переходить до однієї з податкових гаваней.

Другий цікавий феномен – прихильність росіян до курортних процедур. Після їхнього від’їзду у Варах бракує клієнтів, які б платили за послуги.

«Російські клієнти були винятковими, оскільки вони прилітали літаком на більш тривалий період часу – зазвичай не менше двох-трьох тижнів. Вони могли користуватися місцевим санаторно-курортним лікуванням», – пояснює виданню Ян Копал, начальник відділу курортів, туризму та зовнішніх зв’язків мерії Карлових Вар.

Крім підприємців, це відчуває і місто, яке забезпечує курорт мінеральною водою. Проте за це керівництво міста може стягувати максимальні витрати. «Коли курорт використовує воду, місто витрачає гроші на обслуговування джерел», – попереджає Копал.

Страхувальники також беруть гроші на процедури, але європейські гості, наприклад німці чи австрійці, живуть надто близько, щоб проводити в Карлових Варах три тижні.

«Вони приїжджають на вихідні, дорога додому займає лише кілька годин. Більш віддалені клієнти, тайванці, китайці, японці чи американці, в рамках медичної реабілітації не проводять тут три тижні», – каже Копал.

Його слова підтверджує і Жікеш: «Їхня мрія про те, щоб гості проводили тут три тижні, залишилася в минулому».

Ще раніше директор готелю «Grandhotel Pupp» Їндржіх Крауш зазначив, що Карлові Вари виживуть навіть без російських клієнтів. «Туризм тут є глибоко вкоріненим явищем. Вари живуть ним, проте він повинен змінитися. Декому доведеться адаптуватися. А хто не пристосується, на його місці побудують щось нове. Я не думаю, що це кінець туризму у Карлових Варах. Тут є низка унікальних речей», – зазначив він ще раніше.

Відхід росіян не відбувся раптово. Уже в 2014 році, після російської анексії українського півострова Крим, Євросоюз почав вводити антиросійські санкції, а агресія проти України у лютому стала лише останньою краплею.

Раніше ситуація була зовсім іншою. У 2009 році західний світ потопав у фінансовій кризі, а Росія зростала завдяки виробництву дешевої сировини та низькому боргу. Криза обійшла її стороною, оскільки країна не залежала від західного капіталу.

«Десь приблизно в 2010 році сюди приїздили російські клієнти, яким можна було продати майже все і майже за будь-яку ціну», – каже Копал.

Але з 2014 року найбагатших росіян почали відмовляти від поїздок до Європи, у деяких випадках це робив безпосередньо президент Володимир Путін. Росіяни продовжували їздити до Карлових Вар, але це була інша група людей.

Нова клієнтура вже не була такою платоспроможною. Вони все ще охоче користувалися спа-послугами, але витрачали менше. «Раніше я возив їх до найдорожчих ресторанів та бутіків, тепер інколи по покупки до магазину «Interspar», – описує ситуацію місцевий таксист.

Найсуттєвішу зміну принесли два роки протиепідемічних заходів, коли з міста зникла вся міжнародна клієнтура. Влітку, коли антиковідні обмеження були м’якшими, до Карлових Вар почали приїжджати чехи – позаминулого року місто відвідало найбільше за десятиліття внутрішніх туристів.

Відносини на маршруті Прага-Москва минулого року значно погіршилися і через те, що чеські спецслужби встановили, що організаторами вибуху на складі боєприпасів у Врбетіце були агенти російської військової спецслужби ГРУ. А Чехія посилила умови видачі віз.

Наприкінці лютого цього року російські війська вторглися в Україну, на що Захід відповів не лише економічними санкціями, а й закриттям повітряного простору. Клієнти з Росії більше не можуть прилетіти сюди, оскільки всі сполучення з Євросоюзом скасовано.

«Проте російська діаспора тут залишається сильною. Багато росіян проживає в Австрії, Німеччині, Франції та Великобританії. Інше питання, скільки росіян є серед ізраїльтян. Є, наприклад, російськомовні люди, які не мають громадянства Російської Федерації, їх, звичайно, небагато приїжджає», – нагадує Копал.

Все вищеописане вплинуло на ринок нерухомості у Карлових Варах. «Росіяни почали позбуватися нерухомості ще в 2015 році», – каже рієлтор Олександр Мізюк з компанії «RE/MAX Glorion», який займається нерухомістю в Карлових Варах з 2006 року.

«Але найбільше вплинула пандемія. Люди не могли сюди потрапити, через те два роки тому почали продавати нерухомість. Війна, що почалася в лютому, ще більше пришвидшила їхнє рішення», – описує вихідець з України, серед клієнтів якого є не лише громадяни країн колишнього Радянського Союзу на чолі з росіянами, а й німці, австрійці та американці.

Наразі продаються як найрозкішніші курортні готелі Карлових Вар, так і апартаменти в будинках на колонаді та в інших місцях міста. «Вони хотіли б продати, наприклад, «Savoy». Готель «Bristol Palace», в якому були російські гроші, повністю змінює концепцію. Продається і готель «Quisisana Palace», який належить дружині колишнього мера Москви Юрія Лужкова і готель «Moskevský dvůr», –  перераховує він.

Купити можна і готель «Anglický dvůr», який належить киргизам. Крім того, низка об’єктів офіційно належить компаніям, зареєстрованим на Кіпрі, але, за словами Мізюка, капітал зазвичай надходить з Москви.

Багато нерухомості росіяни купували не як інвестицію, а як місце для відпочинку, пов'язаного з санаторно-курортним лікуванням. Вони приїздили сюди двічі-тричі на рік і більшість часу проводили на курорті. «Тепер вони незадоволені, що не можуть приїхати. Вони готувалися до пенсії, розраховували на те, що приїжджатимуть сюди або житимуть тут, а зараз не можуть», – зазначає рієлтор.

Крім росіян, нерухомість продають казахи та азербайджанці. За словами Мізюка, 98% нерухомості у місті купують чехи.

Більшість інвесторів – з Праги. За словами рієлтора, це відбувається тому, що ціни на квартири у столиці значно підскочили. Замість однієї квартири за шість мільйонів у Празі вигідніше купити нерухомість за два- три мільйони в Карлових Варах. Дві оренди за 10 або 12 тисяч принесуть більше прибутку, ніж одна в Празі за 15 тисяч.

Для вітчизняних покупців є вигідним і те, що більшість росіян купували квартири в той час, коли в Карлових Варах були високі ціни, а зараз вони продають собі в збиток.

«У 2009-2012 роках, коли квартири купували переважно росіяни, у Варах був дуже високий попит, ціни часто були навіть вищі, ніж у Празі. Зараз вони займаються продажем. Вони знають, що отримають менше грошей, ніж витратили, але можуть знизити ціну. Вони бояться, що за місяць-два не зможуть отримати нічого», – каже Мізюк.

Серед пропозицій є й цілі будинки, які власники зі Сходу відремонтували за власні гроші. «Також є будинки прямо на колонаді, коли інвестор з Росії, який купив квартиру на верхньому поверсі, купив за свої гроші новий ліфт».

Окрім того, продаються не лише новооблаштовані квартири, часто з дорогими і майже не використовуваними меблями, а й розкішні автомобілі або цілі будинки.