Hlavní obsah

Слабке серце, сильний дух. Історія молодого киянина Антона

Foto: З архіву Антона.

«Я дуже чекаю, що хоча б до зими війна закінчиться», – ділиться Антон своїми переживаннями.

Reklama

Киянин Антон приїхав до Чехії на початку березня. Незважаючи на свій призовний вік, через стан здоров'я хлопець був змушений втекти з України. У Чехії він починає життя з нуля.

Ukrajinské zprávy - Українські новини

  • Seznam Zprávy spustily sekci v ukrajinském jazyce.
  • Видання Seznam Zprávy запустило для читачів нову рубрику українською мовою.
Článek

Антону 22. У Києві він працював у сфері готельно-ресторанного бізнесу та прагнув нових висот. Проте з початку російського вторгнення хлопець зі своєю дівчиною був змушений втекти з України. У серце хлопця імплантований кардіостимулятор, який штучно допомагає підтримувати серцевий ритм. Саме це дозволило йому виїхати за кордон рідної країни, незважаючи на війну і призовний вік. Антон – один із тих, хто за станом здоров'я непридатний до військової служби та виключений з військового обліку. Навіть під час мобілізації «білий квиток» звільнив киянина від служби в армії.

«Першого березня ми з дівчиною сіли на потяг до Львова, звідти вирушили до Моршина на базу відпочинку, де провели близько тижня. Потім поїхали до Ужгорода», – згадує Антон перші дні евакуації з Києва.

Кордон Чехії пара перетнула зі сторони Словаччини. Однак перед цим хлопцю довелося ще раз пройти військово-лікарську комісію, аби поновити військовий квиток, який він отримав у 2017 році. Згідно із ним, через проблеми із серцем хлопець не є військовозобов'язаним. На отримання нового «білого квитка» довелося витратити близько 5 днів.

«З іншого боку кордону були волонтери, які довезли нас до Братислави. Крім перебування на базі відпочинку, яке нам оплатила компанія дівчини, все було на власні кошти. За їжу ми платили самі, лише притулок був безкоштовний. Потім ми вирушили до Праги», – розповідає Антон.

«Чому саме Чехія?», – запитую хлопця. «Ми вагалася між Польщею та Чехією, проте вирішили їхати саме до Чехії, бо у Польщі вже було багато вимушених переселенців», – спокійно відповідає він.

«У мене тут є друг, який дуже нам допоміг, можна сказати, що він нас врятував», – додає Антон.

Найбільшим викликом під час перебування у Чехії для молодого хлопця стала адаптація у новому середовищі, а також працевлаштування. І хоча, за словами цілеспрямованого киянина, він ні хвилини не хотів сидіти на місці, у Празі йому довелося довго шукати роботу. В Україні він працював в готельно-ресторанному бізнесі, у компанії, яка займається доставкою. Починав кур'єром, проте дуже швидко піднявся на сходинку вище.

«Тут я хотів знайти щось схоже. Почав працювати у місцевій службі доставки «Bolt Food», зараз у мене погодинна оплата, незалежно від кількості замовлень», – розповідає мені Антон.

Хлопець працює по 11 годин на день, проте, незважаючи на щільний графік, ні на що не скаржиться. Мовляв, як для вимушеного переселенця це дуже добре, бо йти кудись на завод або на склад не хоче. «Ця робота легша фізично і морально», – зазначив киянин.

Навіть з мовою у нього немає жодних проблем. «Ми одразу записалися на безкоштовні курси чеської. Трохи вивчили, але здебільшого я спілкуюся українською, мене всі розуміють», – ділиться Антон.

Проблеми зі здоров'ям

Єдине, що турбує Антона, це стан його здоров'я. «У мене проблеми із серцем, в якому була міжшлуночкова дірка. У 2006 році її закрили за допомогою лазера, але під час операції пошкодили нерв, який відповідає за чіткість ритму, тож у мене почалася брадикардія», – розповідає українець.

У 2016 році йому зробили другу операцію, під час якої встановили кардіостимулятор. Саме тому раз на рік або на півроку йому потрібно перевірятися.

«Раніше мене обстежували у Києві, але зараз немає такої можливості», – каже він. «Наразі у цьому немає сильної потреби, але перевірятися потрібно. Однак я не знаю, наскільки тут розвинена медицина, не перевіряв особисто», – зазначає Антон.

Наразі Антон не планує повертатися до України, однак, за його словами, все залежить від активності бойових дій. «Ми сподівалися повернутися якнайшвидше. Я знаю, що у столиці більш-менш спокійно, проте загроза  обстрілів досі існує», – додає хлопець.

«Я дуже чекаю, що хоча б до зими війна закінчиться», – ділиться Антон, який називає події в Україні жахом.

Після закінчення війни пара планує повернутися до рідного міста, а Антон хоче отримати професію в ІТ-сфері.

Související témata:

Наступні новини