Článek
Після восьмої години вечора у п'ятницю на головному залізничному вокзалі Праги відчувається хвилювання. Потяг, що прямує до України і квитки на який розпродані, спізнюється вже на десять хвилин. До того ж деякий час залишається невідомим, з якої саме платформи відправлятиметься потяг, і це викликає занепокоєння серед пасажирів з купою багажу. Їхні очі вдивляються в інформаційну табличку у внутрішньому холі вокзалу.
«Я збираюся провідати свою родину. Нині живу в Пльзені, у мене там робота, а зараз їду у відпустку. 24 серпня в Україні свято», – пояснює мініатюрна блондинка Мирослава в комбінезоні із зображенням горобини і двома валізами на колесах.
24-го серпня Україна відзначатиме 31-у річницю проголошення незалежності України. Цього року свято співпадає і з іншою датою – пів року від початку повномасштабного російського вторгнення.
Мирослава не єдина, хто хоче провести ці дні на Батьківщині. «Я їду до України на п’ять, може, сім днів», – каже мені англійською інша жінка в оточенні валіз і родини. Ще одна українка, що для далекої дороги одягнена дуже офіційно й охайно, розповідає, що повертається додому, бо хоче підтримати свою країну.
На всіх пасажирів чекає дванадцятигодинна дорога до кордону, а потім далі вглиб України.
Життя в кількох валізах
Нетерпляче чекає на потяг і молода брюнетка Христина. Однією рукою вона тримає немовля з соскою, іншою – свого приблизно п’ятирічного сина, який нудьгує і постійно намагається кудись бігти.
«Я втекла від війни, а тепер їду з Чехії до Польщі. Мабуть, там і залишуся. Мені вдалося знайти там роботу», – коротко описує вона. Своє життя вона упакувала у дві валізи на колесах і дві сині сумки «IKEA». З однієї з них визирає кольорова м’яка мавпочка і дитячий наплічник у формі слоника.
Христина їде до Польщі з двома дітьми. З багажем їй допомогли волонтери.
З багажем жінці допомагають волонтери з ініціативи «Hlavák», що одягнені у рожеві жилети.
«Ми намагаємося допомогти цим людям з їхнім багажем. Але з іншим все відносно легко, на табло вони бачать номер платформи і йдуть туди», – розповідає волонтер, який представляється Міланом. Чому люди повертаються до України, він особливо не розпитує.
«Я не запитую, куди і навіщо вони їдуть, моєю метою є допомогти їм. Я не цікавлюся, чи планують вони повертатися чи ні. На це дуже часто немає часу», – додає волонтер, який кілька разів на тиждень їздить на вокзал допомагати.
Виїжджаєте з країни назавжди? Ви повинні повідомити про це
Подорож потягом компанії «RegioJet» складається з трьох етапів. З Праги до Острави їздить потяг зі стандартними сидячими та спальними місцями. Далі до польського Перемишля, що знаходиться на кордоні з Україною, є лише спальні вагони. До Перемишля потяг прибуває близько восьмої години ранку. Через різну ширину колії пасажири змушені пересідати на потяг від «Укрзалізниці».
Потяг з таким сполученням курсує щодня з середини червня, і спальні місця розкуповують дуже швидко. Наразі до початку вересня квитків немає. «Через те, що сполучення розпродані, неможливо відстежити жодні відхилення протягом днів тижня», – розповідає Тереза Птачкова з компанії «RegioJet», додаючи, що квитки до Перемишля й назад купили вже понад 10 тисяч пасажирів.
Речник Міністерства внутрішніх справ Ондржей Кратошка зазначає, що якщо біженці з візою тимчасового захисту повністю залишають Чехію, вони повинні повідомити про це і формально відмовитися від захисту.
«Інакше потрібно буде виконати зобов’язання, пов’язані з перебуванням на території, зокрема зобов’язання сплачувати муніципальні збори, або забезпечити, щоб діти отримали обов’язкову шкільну освіту тощо», – каже Ондржей Кратошка.
Дорога до українського кордону займає близько дванадцяти годин.
Якщо українські біженці мають біометричний паспорт, повідомити про виїзд з країни можна в Регіональних центрах допомоги Україні. «Якщо його немає, то необхідно прийти до відділення Департаменту з питань надання притулку та міграційної політики», – каже речник МВС, додаючи, що у департаменті відомо про припинення дії тимчасового захисту для майже 10 тисяч осіб.
Вечірній п’ятничний рейс майже готовий до відправлення. Останні пасажири сідають на потяг, і стрес майже зникає. Однак в останній момент мати двох дітей Христина дізнається, що сидить не у своєму вагоні, а у тому, що їде лише до Острави. Проте волонтери з вокзалу вже не допоможуть їй віднести багаж до спального вагону, адже лунає вказівка від’їжджати. Потяг відправляється у дванадцятигодинну подорож до кордону України.
