Hlavní obsah

Маленькі пацієнти втекли від війни, тепер вони мужньо борються з раком у Чехії

Foto: Daniela Přádová, Seznam Zprávy

Десятирічний Артем під час огляду.

Reklama

16. 4. 7:00

Війна в Україну прийшла тоді, коли українські діти, хворі на рак, вже боролися за своє життя. Більше двадцяти з них зараз продовжують лікування в Університетській лікарні Мотол.

Ukrajinské zprávy - Українські новини

  • Seznam Zprávy spustily sekci v ukrajinském jazyce.
  • Видання Seznam Zprávy запустило для читачів нову рубрику українською мовою.
Článek

«Сідай ось тут, а я подивлюся на твої вени. Отакої! Розімни трохи ручку, і готово», — дає вказівки медсестра Люція.

Десятирічний Артем її не розуміє, можливо, лише деякі слова здаються йому знайомими. Але їхній взаємодії це зовсім не заважає — наразі достатньо жестів і веселого тембру голосу медсестри. Хлопчик зручно влаштовується, і за мить медсестра вправно бере у нього кров. Артем хворіє на лімфому Беркітта, рак лімфатичної системи.

Проблеми зі здоров'ям почалися восени минулого року, хлопчику зробили операцію, а потім він проходив лікування. Проте вже за кілька місяців його боротьба з підступною хворобою почала відбуватися на тлі реальної війни.

«У Запоріжжі було дуже небезпечно. Над нами постійно літали ракети, і взагалі було дуже некомфортно. Нам доводилося ховатися в підвалах. Але коли людина проходить лікування, капає хіміотерапію, процедуру треба швидко закінчити і бігти до підвалу, і вона навіть не знає, як довго там пробуде, то це, звичайно, дуже погано. Такі умови змусили нас поїхати», – згадує мати Артема.

Тим часом хлопець терпляче чекає подальших вказівок від медичного персоналу і допитливими очима, що визирають з-під білої маски, оглядає кабінет. «Чи було боляче?» — запитує його перекладачка, яка щойно прийшла. «Зовсім ні, я навіть не відчув!» — каже маленький хлопчик. У нагороду медсестра дає йому ласощі, якими може пригоститися кожен маленький відважний пацієнт.

На кафедрі дитячої гематології та онкології 2-го медичного факультету Карлового університету та Університетської лікарні Мотол зараз опікуються понад двадцятьма пацієнтами з України. Наймолодшому – всього два роки. Спектр проблем досить широкий. Деякі пацієнти перебувають у інтенсивній фазі лікування – у них пухлини головного мозку чи саркоми (рак сполучної тканини – ред), пухлини нирок чи лімфатичних вузлів.

Foto: Seznam Zprávy

Катаріна з Артемом втекли з України місяць тому. Обидва кажуть, що їм подобається в Чехії, і вони за все вдячні.

Деякі діти вже пройшли лікування або ж пережили трансплантацію кісткового мозку і потребують регулярного спостереження. Інші страждають на важку форму гемофілії (хвороба, пов'язана із кровотечами; незначна травма із кровотечею здатна призвести до втрати великого об'єму крові - ред). Багатьом дітям довелося подолати довгий та виснажливий шлях, щоб мати можливість лікуватися, при цьому будучи в безпеці та не чуючи обстрілів.

«Це було дуже важко. Частина шляху Україною була особливо складною через те, що дійсно велика кількість людей хотіла виїхати. Ми сіли на потяг, а багато дітей просто лежали на підлозі. Їм не було де лягти», – продовжує Катаріна.

Сім’я досі підтримує зв’язок із родичами в Запоріжжі та регулярно перевіряє, щоб всі були в безпеці. Наразі так і є, але територія все ще перебуває під ударом російських військ, а місяць тому ціллю також була місцева АЕС.

Але маленький Артем намагається не згадувати про війну. Всі його сили зосереджені на власній боротьбі з підступною лімфомою. Завдяки спеціалізованому догляду десятирічному хлопчику наразі вдається перемагати.

«Спочатку було дуже важко, а потім я звик до цього», – розповідає він про свою хворобу. Разом з мамою хлопчик виходить в коридор, де потрібно почекати результатів подальших обстежень.

«Він справді сміливий хлопець. Навіть коли він перебував у реанімації, майже одразу сказав, що хоче встати, ходити й бігати. Щойно це стало хоч трохи можливим, він одразу почав гратися, і всі спостерігали за ним!», — каже Катаріна вже веселіше.

Мама і син розповідають, що їм подобається в Чехії і з якимись великими проблемами вони не зіткнулися. «Ми дуже вдячні Чехії та цій лікарні. Весь медичний персонал привітний, всі дуже гарно до нас ставляться», – розповідає мати Артема.

Foto: FN Motol, Seznam Zprávy

Лікарка Люція Шрамкова.

За словами завідувачки клініки Люції Шрамкової, місцеві медики вже мають досвід роботи з українськими пацієнтами. «Реакція, яку ми зустрічаємо, це велика вдячність за прийом та надану турботу. І не тільки медики, а й соціальні працівники та інші», – каже лікарка.

Вона визнає, що перешкодою є, наприклад, неповні медичні карти деяких пацієнтів. «Недостатня документація – це проблема, з якою ми стикаємося досить часто. Насправді, вона ніколи не буває повною, але після ознайомлення з документацією та огляду пацієнта ми завжди намагаємося продовжити лікування, яке розпочалося в Україні», – додає вона.

Більшість батьків звертаються до лікарні через чеськомовних родичів чи знайомих, які надають їм житло. Інші пишуть перед виходом з дому, чи можна буде оглянути дитину. Очікується, що наступний пацієнт прибуде сюди найближчими днями.

Foto: Seznam Zprávy

Маленький Артем каже, що чеська мова йому поки здається кумедною. Але він вже знає декілька слів.

Маленький Артем змирився з тим, що ще деякий час буде пацієнтом цієї лікарні. З часом вони, можливо, зможуть краще порозумітися зі своєю медсестрою. Хоча чеська здається йому «кумедною», він уже знає кілька слів. «Я можу сказати привіт, добрий день, дякую, до побачення і літаки», — з гордістю демонструє він свій словниковий запас.

На питання, чи обговорює він війну з друзями, Артем чітко відповідає: «Ми цим майже не переймаємося і просто радіємо життю».

Sdílejte článek

Наступні новини

  • 24. 5. 15:27 •

    У Празі буде створено ще одне наметове містечко для 150 біженців

    З 31 травня у празькому районі Малешіце буде створено ще одне наметове містечко для біженців з України. Місце буде розраховано на 150 осіб. Прага стикається з великим напливом біженців і дефіцитом місць.