Hlavní obsah

«Ліків вже не було» Чеські лікарі рятують життя біженки з України

Foto: Архів Тетяни Володіної.

З архіву Тетяни Володіної.

Reklama

5. 6. 7:00

Тетяна Володіна із родиною та двома котами виїхала з Києва одразу, коли почалося вторгнення Росії в Україну. Переїзд до Праги родина Володіних не планувала, але важка хвороба Тетяни і відсутність необхідних ліків зробили своє.

Ukrajinské zprávy - Українські новини

  • Seznam Zprávy spustily sekci v ukrajinském jazyce.
  • Видання Seznam Zprávy запустило для читачів нову рубрику українською мовою.
Článek

«Ми взагалі не планували виїжджати за кордон. Але в нашій ситуації рішення було прийнято за 15 хвилин. У мене онкологія, і на той момент ліків в Україні вже не було, а дістати їх ніде», – розповіла Тетяна.

До Праги Володіни приїхали в повному складі: Тетяна, її чоловік Іван, три сини, Михайло, Павло і Валерій, та два коти. «Ми з чоловіком маємо вищу освіту: я в галузі телекомунікацій, а чоловік – у галузі автотранспорту. Іван займав керуючу посаду, а я останні два роки була у декретній відпустці. Але обставини склалися так, що через війну ми були змушені виїхати із своєї країни», – поділилася біженка.

Чоловіка Тетяни випустили з України, бо він батько трьох неповнолітніх дітей, тому під час воєнного стану він мав право виїхати з України.

Дорога була важкою і тривалою

З Бородянки родина Володіних вирушила до Львова разом із сусідкою та її трьома дітьми. Саме туди вони виїхали, коли почали бомбити Київ та область. «Було прийнято рішення виїхати з міста на дачу, яка знаходиться між Бородянкою та Макаровом, так ми опинилися в епіцентрі всіх подій. Було дуже страшно і моторошно від побаченого. Коли ми їхали, над нами збили ворожий літак і були автоматні черги. А у нас у двох автомобілях було шестеро дітей і четверо дорослих», – згадує Тетяна.

Через вісім днів, забравши із собою ще дві родини, Володіни вирушили до Львова.

Доїхавши до міста Лева, родина зупинилась у родичів, а наступного дня Тетяна звернулася до онкоцентру для отримання лікування. «Ми дізналися, що ліків немає, а лікування припиняти не можна було. Мені зателефонувала моя кума, Людмила Основенко, яка із своєю родиною мешкає в передмісті Праги та активно допомагає біженцям з України. Вона запропонувала нам їхати до Чехії. Ми залишили один автомобіль у Львові, щоб наш родич міг допомагати людям, а самі вирушили до Праги. Дорога була тривалою і важкою», – розповіла Тетяна.

Саме Людмила знайшла для Володіних сім’ю чехів, яка погодилася їх прихистити і допомогти з лікуванням та оформленням необхідних документів. «Перший місяць ми жили у чеській родині Люції та Гонзи Фрідріхових, які теж мають трьох синів (8 років і двійнята по 6 рочків). Ми їм вдячні за допомогу та підтримку. Ця родина дуже дружня і турботлива», – розповіла біженка.

За словами Тетяни, родина чехів допомогла їй та її сім'ї оформити важливі документи, супроводжувала їх до необхідних інстанцій, допомагала з перекладом і спілкуванням із чехами. «Вони влаштували наших діток до школи, в якій навчається їхній старший син, а також супроводжували мене до лікарні «Мотол» для отримання і продовження належного лікування. Сім'я допомогла нам знайти і винайняти квартиру, в якій ми зараз живемо», – продовжує Тетяна.

У такій країні хочеться жити заради майбутнього

Старші сини Тетяни два місяці навчаються в чеській школі і, за словами жінки, вже досить добре розмовляють і розуміють чеську мову. «Перший місяць у школі у них було по 4-5 уроків чеської мови, завдяки цьому вони її добре засвоїли. У школі і на гуртках сини знайшли собі нових друзів. Старший син займається регбі, а середній – футболом. Нам із чоловіком трохи складніше: він працює, а я вдома з дворічним сином. І це трохи заважає нам почати вивчати мову, але ми добре розуміємо, що говорять чехи. Ми дуже хочемо вивчити мову країни, в якій живемо», – розповіла жінка.

Фінансової допомоги по п’ять тисяч на особу, які Тетяна разом із дітьми отримує від держави, вистачає на сім'ю. «Щодо обмеження у виплатах, яке планують ввести в Чехії, я вважаю, що це правильний крок. Зрозуміло, що багато людей із Заходу України та роми почали масово приїздити до Чехії для отримання допомоги, але в їхніх регіонах немає бойових дій. Я вважаю, що допомога повинна залишитись тим людям, яким вона дійсно потрібна», – сказала Тетяна.

Жінка не може з упевненістю сказати про повернення додому, до рідного Києва. «Війна ще не скінчилася. У Києві чоловік залишився без роботи, тому про повернення рано говорити. Але там наші родичі і друзі. Мабуть, ми б хотіли залишитися у Празі. Тут все для людей, держава піклується про своїх громадян. У такій країні хочеться жити і працювати заради майбутнього. А поки на мене чекає складна операція і тривала реабілітація», – зазначила українка.

Sdílejte článek
Související témata: