Článek
Тривога, невпевненість, страх, переживання за рідних. У розмові з Тетяною, біженкою з України, простежується розгубленість щодо адаптації до нових умов, у яких вона опинилася разом із дітьми. Але жінка вірить у свої сили і намагається пристосуватися до життя в Празі, не покидаючи думки повернутися до України.
Із Нікополя до Праги
Тетяна родом із Нікополя, що на Дніпропетровщині. Саме там вона познайомилася зі своїм чоловіком і народила двох діточок – сина та донечку. Працювала архітектором у Державній нікопольській установі. «За освітою я архітектор будівель та споруд, закінчила Дніпропетровську академію архітектури з червоним дипломом. До цього навчалася у художній школі, закінчила ліцей за спеціальністю «художник-оформлювач»», – розповіла Тетяна.
І все було добре, але 24 лютого її життя змінилося. Як і мільйони українців, що тікали від натиску російської агресії в Україні, Тетяна, не роздумуючи, разом із дітьми виїхала з України.
Прихистком для жінки стала Прага. «Звичайно, нове місто, велике, багатолюдне… Нова мова, але чеська дуже схожа на українську, тому багато чого з того, що мені говорять чехи, я розумію. Знання англійської і мова жестів також стали мені у пригоді. До того ж я не соромлюсь звернутися за допомогою до чехів і ніколи не відчула від них якоїсь агресії. Дякую їм за це», – поділилася Тетяна.
За її словами, у вирішенні питань, пов’язаних із пошуком житла, оформленням візи та страхування, поданням документів на отримання пільг, їй допомогли люди, які вже довго живуть в Празі. Але багато проблем їй доводиться вирішувати самостійно.
Відсутність місця в садку
Отримавши візу толерованого перебування, Тетяна мріяла знайти роботу. «Звичайно, я хочу знайти роботу за фахом. Але коли роботодавці дізнаються, що у мене двоє дітей, то розводять руками…», – розповіла вона.
«До садочку нас не взяли, бо немає місць. Кажуть, що треба шукати адаптаційні групи для дітей, а де вони є, ніхто конкретно не знає. Я познайомилася з однією дівчинкою, яка добре говорить чеською мовою. Вона прагнула мені допомогти з пошуком місця в садку для дітей, обдзвонюючи низку різних інстанцій, але…», – продовжує Тетяна.
«Взагалі мене дуже турбує стан моїх дітей, їм важко пристосуватися до нових умов, вони стали примхливими і неслухняними. Я не можу сказати, що діти заважають мені, але якби вони ходили до садка, я б змогла спокійно відвідувати курси чеської мови. Одного разу пішла з малими на заняття з чеської, так вони трохи погралися, а потім почали неспокійно поводитись. Я, як нормальна матуся, відволікалася, не змогла нормально вчитися… Якби ж були мовні курси для дорослих із дітьми або з малими хтось був під час навчання…Але моя донечка так прив’язана до мене», – зітхає жінка. «Звичайно, ми разом із дітьми ходимо на різні безкоштовні заходи, які створені саме для біженців з України, за що велика окрема подяка Чехії», – додала Тетяна.
Коли діти сплять, Тетяна займається самоосвітою, вчить чеську онлайн, бо розуміє, що це допоможе їй знайти роботу і якось самоорганізуватися в чужій країні.
На підтримку України
Одного разу Тетяна переглядала вакансії в інтернеті і побачила оголошення: «У рамках ініціативи Асоціації «Spolek Zaedno» за підтримки представництва ЄК у Чехії «12 зірок для України» організовуємо одноденну мистецьку майстерню в Будинку національних меншин у Празі. Шукаємо українських художників, пропонуємо пензлики, фарби. Від учасників вимагається лише творча уява…».
Анна та Людмила. Дві українки, які нині дбають про красу чешок
Тетяна не могла не скористатися цією нагодою. «Я набралася сміливості і подала заявку на участь. Усіх бажаючих запросили на зустріч, де ми цілий день малювали. До цього я не спала, переживала. До того ж я шість років не брала пензлика до рук», – розповіла українка.
Під час творчої зустрічі було створено 14 великоформатних картин акрилом на полотні розміром 80 х 60 см, серед яких 12 картин – роботи українських художників. «Тематика картин була вільна, але ми все-таки домовилися, що використаємо українську тематику у своїх роботах – за основу палітри ми обрали кольори українського прапора. Тому в колекції картин переважають синьо-жовті кольори», – додала Тетяна.
У заході взяли участь 30 претендентів, з яких обрали лише 12. Тетяна була серед них. 1 червня в Празі за їхньої участі відбудеться виставка картин за підтримки представництва ЄС у Чехії. «Ось як у житті буває. Всі твої колись набуті знання та вміння можуть стати в пригоді, та ще й підтримати нашу Україну та українських біженців у Чехії», – зауважила Тетяна.
«А наразі я намагаюся реалізуватися як художниця. Кожен крок – це боротьба із своїми страхами і собою. Але треба ж щось робити…», – розповіла жінка.
Тетяна завдячує Чехії за гостинність і привітність, але вірить у те, що війна швидко закінчиться, а вона з дітьми повернеться до України.