Článek
Колись це мало статися. Так було заплановано від самого початку. 29-річна Дар’я, яка мешкає у мене з своїм п’ятирічним сином Мирославом, із першого дня казала, що хоче повернутися додому, до Дніпра. Як тільки закінчиться війна. Але тепер, коли вона знову повторила, що це має статися незабаром, у мене дивне відчуття. Адже я так звикла до неї та її сина. Ми стільки пережили за ці два місяці!
Її бажання повернутися додому керується бажанням внутрішнім. Приїхавши до Чехії, Дар’я дізналася, що вагітна. Я була присутня на її першому УЗД, коли моя чудова гінекологиня у місті Пардубіце підтвердила, що Дар’я чекає на дитину. Ми разом переживали в гінекологічному відділенні, коли виникли перші проблеми. І я, чесно кажучи, розплакалася, коли була з нею на першому великому УЗД, де сиділа замість тата і бачила маленькі ручки, ніжки, чула серцебиття. Тоді лікарка могла сказати Дар’ї (бо вона хотіла знати), що це буде хлопчик. Слава Богу, все добре, почався другий триместр вагітності.
Вона хоче додому. Хоче народити в присутності чоловіка, який був змушений залишитися в Україні та записатися до лав тероборони. Дар’я попросила допомогти їй з досить небезпечною дорогою до України. Її батьки, які зараз також живуть зі мною, категорично не погоджуються з нею. Я, чесно кажучи, теж. Я опинилася між двох вогнів. Але намагаюся поважати її рішення і не хочу вплутуватися в їхні суперечки щодо її повернення. Проте я теж хвилююся за неї. Її батьки зараз не хочуть їхати до України, тож залишаться зі мною і надалі.
Але повернемося до Дар’ї та її шляху до України. Нині ми лише готуємося до цього, тож ще не знаємо, коли це станеться. Дар’я хоче їхати в перший тиждень червня. Я допомагаю їй знайти відповідний транспорт — вона б хотіла їхати потягом, але наразі мені не пощастило щось підібрати. Автобус до Києва їй не підходить, вона хоче їхати прямо до Дніпра. Тож шукаємо далі. Ми також розглядаємо варіант, що друг відвезе її до Ужгороду, посадить їх із Мирославом на прямий автобус, який відвезе їх до міста їхньої мрії – Дніпра. Або ж вони поїдуть з Кракова, звідки також їде прямий автобус. Подивимося, що їм підійде найкраще. Однак, на мою думку, вона не повинна забувати про своїх батьків і, особливо, про безпеку. Що може статися з нею в Україні, в місті, де медичне обслуговування обмежене?
Я сподіваюся, що все складеться так, як хоче Дар’я. Побажайте нам успіхів.
