Článek
Науковці оприлюднили перші результати дослідження на тему сприйняття війни в Україні людьми з різних куточків світу. Наразі вони стосуються самої України, Грузії, Польщі, Чехії, Естонії та Ізраїлю. Ізраїльський психолог Шауль Кімхі з Тель-Авівського університету розповів про них на Празькій конференції в Музеї мистецтва та промисловості у вівторок. Чеські результати проаналізувала філософиня Аліса Коубова.
За словами експертки, яка відповідала за чеську частину проєкту, чеська спільнота має кілька цікавих особливостей.
Дані на основі відповідей тисяч респондентів показали, що з усіх вищезгаданих країн Чеська Республіка має найвищий рівень добробуту, а також високий рівень відчуття безпеки. З іншого боку, чехи найменше сподіваються, що їхня держава вийде з кризи сильнішою, і не налаштовані вирішувати її.
«Чехи все ще відчувають, що живуть добре, не хочуть залишати свою країну, а в своїх домівках вони почуваються добре та безпечно. Але коли йдеться про надію, мораль і готовність до активної участі у вирішенні кризи, то все з точністю до навпаки», – зазначила експертка Інституту філософії Академії наук Чехії та додала, що «мораль жахлива, а надії майже немає».
Дані для дослідження зібрало та проаналізовало агентство «STEM/MARK» наприкінці жовтня цього року.
У Чехії може процвітати «культура страху»
Крім вищезазначених результатів, за словами Коубової, на увагу заслуговує і той факт, що через війну люди в Чехії відчувають найсильніше після України «почуття загрози». За словами експертки, це дуже невизначене відчуття, парадоксальним чином поєднане з високим рівнем добробуту, є ідеальним живильним середовищем для розвитку так званої культури страху.
Найбільше чехи бояться бідності та біженців
Однак, окрім розпливчастого відчуття загрози, чехи мають принаймні дві конкретні проблеми. Найсильнішим їхнім страхом є страх перед економічними проблемами та бідністю. Згідно з результатами, 67% респондентів відчули фінансові збитки країни внаслідок війни в Україні.
Друге занепокоєння полягає у хвилі українських біженців, про яку згадали 44% респондентів. Водночас чеське суспільство висловлює найменшу підтримку біженцям з усіх опитаних країн – лише п’ята частина опитаних готова допомогти їм особисто, і лише 36% людей ідентифікують себе з їхніми стражданнями.
Крім того, чехи та чешки разом із респондентами з Грузії показали найменшу підтримку свого уряду.
Наша війна?
На думку Аліси Коубової, одним із можливих пояснень вищесказаного може бути переважаюча в чеському суспільстві думка про те, що війна в Україні – це «не її» війна і що інвестиції у вирішення конфлікту на користь атакованої України не є інвестиціями в майбутнє Чехії.
Зрештою, такі висновки експертка пояснила тим, що чеське суспільство демонструє відносно низьку стійкість до криз. Під час лекції на конференції «Facets of Resilience» у Празі, яку організував Національний інститут SYRI у співпраці з Академією наук Чеської Республіки, вона зазначила, що, на відміну від багатьох європейських країн чи США, опір суспільства кризам у Чехії не в моді, і це погано. «Це стосується зокрема стратегічних документів, планів розвитку, антикризового менеджменту та антикризових планів», – сказала Коубова.
Професор Шауль Кімхі з Тель-Авівського університету представив інші цікаві результати, порівнюючи стійкість до кризи та реакцію на війну в Україні. Серед іншого він підкреслив, що, за результатами дослідження, найвищу стійкість (соціальну, суспільну та індивідуальну) до кризи виявили українці. Чехія ж з шести вищезгаданих країн опинилася на четвертому місці. Проте дослідження ще не завершено, вчені ще мають опрацювати дані зі Словаччини та Угорщини.
